Безпека дітей в Інтернет іhttps://drive.google.com/file/d/1GgX41LWqecabExz91_c24V_GHOGJ5odr/view?usp=sharing

9 заповідей батьків

Якщо дитину критикують, вона вчиться ненавидіти
Якщо дитина живе у ворожому оточені, вона вчиться агресивності.
Якщо дитину висміюють, вона замикається.
Якщо дитина росте в докорах, вона вчиться жити зх почуттям провини.
Якщо дитину розуміють, вона вчиться розуміти інших.
Якщо дитину постійно хвалять, вона вчиться бути вдячною.
Якщо дитину підбадьорюють, вона вчиться вірити в себе.
Якщо дитину оточують чесні люди, вона вчиться бути справедливою.
Якщо дитина живе в безпеці, вона вчиться вірити в людей.

БАТЬКИ ТА ПЕДАГОГИ - ЦЕ ЖИВИЙ

ОРГАНІЗМ, ОБ'ЄДНАНИЙ СПІЛЬНОЮ

МЕТОЮ, ГУМАННИМИ СТОСУНКАМИ ТА

ВИСОКОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ.

БАТЬКИ І ДІТИ

Батьки і діти - це любов і сльози,
Це вічне щастя і одвічний біль.
сонце і тепло, сніги й морози,
Мед на вуста й на вічні рани сіль.
Як на троянді - колючки і квіти,
Так і в житті є радість і печаль.
Високі мрії й дуже різні діти...
Чомусь таке трапляється, на жаль.
Всім хочеться все мати в ідеалі,
Причому водночас і без зусиль.
Щоб щастя без труда та без печалі
Пливло саме у руки звідусіль.
Та у житті такого не буває.
Запам'ятати треба в чому річ:
Зоря щаслива лиш тоді засяє,
Якщо трудитись будеш день і ніч.
А діти - це і щастя, і турбота,
Відповідальність і тривога теж.
Без відпочинку й вихідних робота,
Любов така, яка немає меж.

РОЛЬ ДОРОСЛОГО У ФОРМУВАННІ МОВЛЕННЯ МАЛЮКА

Неодмінною умовою для всебічного розвитку дитини є його спілкування з дорослими. Дорослі - охоронці досвіду, накопиченого людством, знань, умінь, культури. Надіслати цей досвід можна не інакше як за допомогою мови. Мова -"найважливіший засіб людського спілкування".

Серед багатьох важливих завдань виховання і навчання дітей дошкільного віку в дитячому садку навчання рідною мовою, розвиток мовлення і словника, мовного спілкування - одна з головних. Ця спільне завдання складається з ряду спеціальних, приватних завдань: виховання звукової культури мовлення, збагачення, закріплення та активізації словника, вдосконалення граматичної правильності мовлення, формування розмовної (діалогічної) мови, розвитку зв'язного мовлення, виховання інтересу до художнього слова, підготовки до навчання грамоті.

Володіння рідною мовою - це не тільки вміння правильно побудувати речення, хоча б і складне (Я не хочу йти гуляти, бо на вулиці холодно і сиро). Дитина повинна, навчитися розповідати: не просто назвати предмет (Це - яблуко), але й описати його, розповісти про якусь подію, явище, про послідовність подій.

У формуванні зв'язного мовлення чітко виступає тісний зв'язок мовного і розумового розвитку дітей, розвитку їх мислення, сприйняття, спостережливості. Щоб добре, складно розповісти про що-небудь, потрібно чітко уявляти собі об'єкт розповіді (предмет, подія), вміти аналізувати, відбирати основні (для даної ситуації спілкування) властивості та якості, встановлювати причинно-наслідкові, часові та інші відносини між предметами і явищами .

Другий рік життя.

Починається період активного розвитку мовлення. Дитина з кожним днем стає все більш самостійною, активною та проявляє більший інтерес до навколишнього світу. Продовжує розвиватися здатність малюка до наслідування. Значно поширюється запас слів, які дитина розуміє. На прохання дорослого малюк дає певні предмети , вказує на знайомі обличчя, іграшки, картинки. Впізнає своє зображення в дзеркалі, знає своє ім'я. Дитина вже не чекає, коли дорослий почне з нею розмову, а сама починає звертатися, коли хоче їсти, або не може одягнутися. Фрази з двох-трьох слів - є найчастішими висловлюваннями малюка в цьому віці. На цьому етапі фраза є простою та граматично не оформленою.

Третій рік життя.

Між 2 та 3 роками активно формується фразове мовлення. Висловлювання дитини стають граматично оформленими. Діти в цьому віці починають засвоювати граматичну будову мовлення: засвоюють відмінкові закінчення, узгоджують прикметник з іменником, використовують деякі прийменники (на, у), оволодівають навичками використання в мовленні форм однини та множини іменників. До трьох років у дитини формуються всі основні граматичні категорії. Відбувається активне зростання словникового запасу. Дитина в цьому віці активно наслідує однолітків та грає в колективні ігри.

Четвертий рік життя.

Відбувається істотне покращення в мовленнєвому розвитку. Дитина знає назви багатьох оточуючих предметів. Вона узагальнює їх, тобто розрізняє різні групи предметів та називає їх: посуд, одяг, іграшки, тварини і т.д. Діти 4-го року життя користуються в мовленні простими і складними реченнями. Найбільш розповсюджена форма висловлювання - просте поширене речення "Ми з мамою ходили в магазин за хлібом", "Я люблю грати великою машиною". Ваша дитина говорить велику кількість слів, але вимова звуків ще недостатньо чітка. Малюк може добре вимовляти слова, які складаються з двох складів, але при вимові слів з трьох-чотирьох складів може допускати помилки: пропустити цілий склад, переставити склади місцями, пропустити деякі приголосні звуки в середині слова.

П'ятий рік життя.

Словниковий запас дитини досягає 1500-2000 слів. В своїх висловлюваннях дитина використовує майже усі частини мовлення. Дитина продовжує засвоювати узагальнюючі слова. Відбувається інтенсивний розвиток граматичної будови мовлення, але дитина ще може допускати граматичні помилки: не завжди вірно використовує відмінкові закінчення, іноді неправильно узгоджує між собою слова. Дитина в цьому віці починає висловлювати особисту думку з приводу якихось подій, розмірковує про оточуючі предмети. За допомогою дорослих малюк переказує казки, повторює невеликі вірші. У більшості дітей в цьому віці покращується звуковимова: правильно вимовляють свистячі звуки (с, з, ц), починають вимовляти шиплячі звуки (ш, ж, ч), але ще можуть замінювати їх один-одним (наприклад, шапка - "сапка", жовтий - "зовтий"). Звук р в цьому віці діти ще можуть замінювати на й, л або ль (наприклад, рак - "йак", риба - "либа", пиріг - "пиліг").

Шостий рік життя.

До кінця шостого року життя активний словник дитини складає від 2500 до 3000 слів. Висловлювання дитини стають більш повними та точними. В п'ятирічному віці діти самостійно складають розповідь, переказують казку, що говорить про оволодіння одним з найважчих видів мовлення - монологічним мовленням. В висловлюваннях дитини з'являються складні речення (Тато дивився телевізор, а ми з мамою читали цікаву книгу). В мовленні дитини з'являються слова, що позначають якість предметів, матеріал з яких вони зроблені ( паперовий літак, дерев'яний стіл). Дитина використовує синоніми та антоніми. Дитина вже правильно узгоджує іменники з іншими частинами мови. В мовленні п'ятирічних дітей з'являються присвійні прикметники (собача лапа, заячі вуха), складні прийменники (з-за, з-під). В цьому віці дитина вже оволодіває різною складністю складової структури слів: не пропускає склади, не переставляє їх місцями. Значно покращується звуковимова. Більшість дітей вже правильно вимовляють шиплячі звуки (ш, ж, ч) та звуки р, рь. Але у деяких дітей ще можуть відмічатися заміни тих чи інших складних звуків, або спотворення їх правильної вимови.

Таблиця засвоєння дітьми звуків мови.

Дитина росте та розвивається. Відповідно відбувається розвиток її мовлення. Основними структурними компонентами мовлення є: звуковий склад, словник та граматична будова.

Пам'ятайте, що кожна дитина - індивідуальна, особлива і, відповідно, загальний та мовленнєвий розвиток у різних дітей може мати деякі відмінності. Одні діти у віці 4-5 років вже чітко вимовляють усі звуки нашої мови, а в інших відмічається порушення вимови більшості звуків.

МЕТОДИЧНА РОБОТА З ОСНОВ БЕЗПЕКИ

ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ

Дошкільний навчальний заклад спрямовує свою роботу на збереження та зміцнення здоров'я дітей, формування здорового способу життя дошкільників, їх активної життєвої позиції щодо власного здоров'я з використанням сучасних здоровязбережувальних технологій.

Робота ведеться в тріаді: з дітьми, педагогами та батьками вихованців.

Найцінніше – здоров’я і життя дитини. Часто, втягуючись в кругообіг повсякденності, ми забуваємо про те, скільки несподіваних небезпек підстерігає людину на життєвому шляху. Наша безпечність і байдуже ставлення до свого здоров’я часто призводять до трагедії.

Адже людина може запобігти біді, уберегти себе і своїх близьких від небезпеки, якщо буде володіти елементарними знаннями основ безпеки життєдіяльності. Знання ці формуються в процесі виховання, отже, навчання дітей, забезпечення безпеки їх життєдіяльності є актуальним педагогічним завданням. Однією з основних задач у роботі з дошкільниками є навчання правилам дорожнього руху, пожежної безпеки та прищеплення навичок правильних дій.

Завдання:

- Навчити вихованців умінню розпізнавати й оцінювати небезпеки навколишнього середовища;
- Розкрити систему знань про небезпеку різного походження, заходи по їх запобіганню, ліквідації їх наслідків;
- Прищепити вихованцям навички захисту та самозахисту, почуття допомоги та взаємодопомоги в ситуаціях небезпечних для їх фізичного, психологічного здоров’я та життя за допомогою музично-театралізованої діяльності;
- Знаходити нові агітаційні форми пропаганди правил пожежної безпеки, дорожнього руху
- Зміцнити спадкоємні зв’язки з початковою школою
- Згуртувати дитячий колектив через спільну творчість

Теоретична і практична значимість даної розробки полягає в тому, що визначено зміст роботи з основ безпеки життєдіяльності, яка включає в собі різні форми роботи як з дітьми та їх батьками, так і з педагогами. Це дозволяє здійснювати процес виховання цілеспрямовано.

ПАМ’ЯТКА

з попередження дорожньо- транспортного травматизму серед дітей дошкільного віку

ПАМ'ЯТКА ДЛЯ БАТЬКІВ

із забезпечення особистої безпеки дітей дошкільного віку

Життя в умовах міста потребує від наших дітей вміння орієнтуватись і знаходити вихід з непередбачених ситуацій. Чим менше у дитини знань, тим більше небезпеки з боку зовнішнього світу.

Щоб вберегти дитину від біди, треба пам’ятати та виконувати наступні правила:

-Не залишати дітей дошкільного віку одних, навіть на короткий час.

-Навчати дітей користуватися дверним вічком;

-Не дозволяти відчиняти двері незнайомій людині, навіть одягненій в міліцейську форму;

-Не дозволяти дітям розмовляти з незнайомими на вулиці;

-Вчити користуватися телефоном для виклику служб 101,102,103,104.

-Забороняти дітям підбирати на вулиці незнайомі предмети – вони можуть бути небезпечними;

-Забороняється грати ріжучими, гострими та вибухонебезпечними предметами;

-Забороняється користуватися ліфтом без супроводу дорослих, а також заходити в ліфт з незнайомими людьми;

-Вчити дітей звертатися за допомогою до людей, які працюють в правоохоронних органах.

-Не дозволяти дражнити тварин. Попереджувати зародження в дитини жорстокого відношення до «друзів наших менших».

ПАМ’ЯТКА

з попередження пожежі від дитячих пустощів з вогнем

Велика кількість пожеж зчиняється від дитячих пустощів з вогнем. Вогнем знищується багато чого, а нерідко в пожежах гинуть і травмуються діти.

Щоб не допустити пожежі від дитячих пустощів з вогнем, необхідно виконувати наступні правила пожежної безпеки:

Квартира безопасная для ребенка - зберігати сірники в місцях, недоступних дітям;

- не дозволяти дітям розводити багаття, включати електронагрівальні прилади;

- не дозволяти дітям користуватися газовими приладами;

- тримати в недосяжних дітям місцях рідини, які легко займаються (бензин, ацетон, спирт);

- не допускати перегляд телепередач дітьми без догляду дорослих;

- не залишати малолітніх дітей без догляду.

Безпечне освітнє середовище та формування поведінки дітей в Інтернеті https://drive.google.com/file/d/1oxoCPb2DPG8I4Nhr8JjYl68L1LVZriU7/view?usp=sharing

Консультація на тему: "Батьківська єдність - важливий закон виховання"

Консультація на тему: "Яка родина така й дитина"

Консультація на тему: "Діти вчаться тому чому їх вчать"

Консультація для батьків на тему:

"Трудове виховання дітей в сім'ї і в дитячому садку"

Праця - найважливіший засіб виховання, починаючи з дошкільного віку; у процесі формується особистість дитини, складаються колективні взаємовідносини.
Праця дітей дошкільного віку є найважливішим засобом виховання. Весь процес виховання дітей в дитячому саду може і повинен бути організований так, щоб вони навчилися розуміти користь і необхідність праці для себе й для колективу. Ставитися до роботи з любов'ю, бачити в ній радість - необхідна умова для прояву творчості особистості, її талантів.
Праця завжди була основою для людського життя і культури.
Працьовитість і здатність до праці не дається від природи, але виховується з раннього дитинства. Праця має бути творчою, бо саме творча праця, робить людину духовно багате.
Види праці
Різноманітні види праці неоднакові за своїм педагогічним можливостям, їх значення змінюється на тому чи іншому віковому етапі. Якщо, наприклад, самообслуговування більше виховне значення має в молодших групах - воно привчає дітей до самостійності, до подолання труднощів озброює навичками, то на щаблі старшого дошкільного віку ця праця не вимагає зусиль, для дітей стає звичним.
Самообслуговування - це постійна робота про чистоту тіла, про порядок костюма, готовність зробити для цього все необхідне і зробити без вимог з поза, з внутрішньої потреби, дотримувати гігієнічні правила. Зрозуміло, що такого ставлення дітей до праці із самообслуговування можна домогтися копіткої систематичної роботою в дитячому садку і сім'ї.
Самообслуговування є основним видом праці маленької дитини. Привчання дітей самим одягатися, вмиватися, їсти, прибирати за собою іграшки на місце формулює у них самостійність, меншу залежність від дорослого, впевненість у своїх силах, бажання і вміння подолати перешкоди.
Праця дітей в природі
Праця в природі пов'язаний з розширенням кругозору дітей, отриманням доступних знань, наприклад, про ґрунті, посадковому матеріалі, трудових процесів, знаряддях праці. Праця у природі сприяє розвитку спостережливості, допитливості дітей, виховує в них інтерес до сільськогосподарської праці, повагу до людей, які ним займаються. Праця в природі допомагає виховати любов до неї.
Ручна праця - розвиває конструктивні здібності дітей, корисні практичні навички та орієнтування, формує інтерес до роботи, готовність за неї, впорається з нею, вміння оцінити свої можливості, прагнення виконати роботу якомога краще (міцніше, стійкіше, витонченіше, акуратніше).
У процесі праці діти знайомляться з найпростішими технічними пристосуваннями, освоюють навички роботи деякими інструментами, учаться дбайливо ставитися до матеріалів, предметів праці, знарядь.
Діти на досвіді засвоюють елементарні уявлення про властивості різних матеріалів: матеріал піддається різним перетворенням, з нього можна робити різноманітні речі. Так навчаючись виготовлення корисних предметів із щільного паперу, діти дізнаються, що її можна складати, різати, склеювати.
Радість праці - могутня виховна сила. В роки дитинства дитина повинна глибоко пережити це благородне почуття.
У праці поширюється багатство людських відносин. Виховати любов до праці неможливе, якщо дитина не відчує красу цих відносин.
"Вільна праця потрібна людині сам по собі для розвитку і підтримки людської гідності"
Робота з сім'єю
Особливе значення в процесі морального виховання дитини має праця. У праці формуються такі якості особистості, як відповідальність, працьовитість, дисциплінованість, самостійність та ініціатива.
Виконання певних посильних трудових обов'язків сприяє вихованню у дитини почуття відповідальності, доброзичливості, чуйності. Для формування всіх цих якостей в сім'ї є найсприятливіші умови. Тут всі справи і турботи загальні. Спільний з батьками або іншими членами сім'ї праця спонукає дитину допомагати один одному, робити що - то для всіх. Таким чином, у нього закладаються основи моральних якостей, необхідних для життя в суспільстві.
Як долучити дитину до праці?
У сім'ї діти постійно бачать, що батьки роблять: готують їжу, прибирають квартиру, перуть білизну, шиють. Спостереження за тим, як виконують дорослі ці повсякденні справи, поступово допомагає дитині зрозуміти їх значимість і ставлення батьків до праці: мама прийшла з роботи втомлена, але повинна готувати вечерю для всіх, тато йде в магазин за продуктами. Слід пам'ятати, що дитячі спостереження можуть мати споглядальний характер. Щоб приклад членів сім'ї став для дитини керівництвом до дії, дорослі можуть супроводжувати свою роботу поясненнями. Це зазвичай привертає до себе увагу дітей, вони задають питання, намагаються допомогти батькам. Так поступово дитини привертають до спільного з дорослими праці.
Необхідно пам'ятати і батькам і про важливість ознайомлення дитини з їх працею на виробництві, про те, що вони роблять і яку користь приносять людям; наприклад, мама - лікар, вона лікує хворих; тато - педагог, він навчає дітей.
В процесі працею дорослих у дитини виховають повагу до праці всіх людей. Навколишня дійсність є для цього великі можливості. Гуляючи з дитиною, потрібно навчити його кидати сміття тільки в урну, крім того, звернути увагу на те, як чисто вымяты вулиці. Малюкові буде цікаво дізнатися, що за чистотою вулиць стежить двірник. Чиста вулиця результат його праці. Двірник встає раніше за всіх і, коли хлопці йдуть до школи в дитячий сад, вже кінчає свою роботу. Купуючи хліб. Робочі хліб заводу працювали всю ніч, а шофер встиг привести його в магазин, хліб вантажили вантажники, а продавці склали його на полиці в торговому залі. Розширити уявлення дитини про працю дорослих допоможуть твори художньої літератури, ілюстрації, картини.
В сім'ї дитини привертають до повсякденного участі в побутовому працю.
Інтерес дітей до праці значно підвищується, якщо його корисність очевидна для оточуючих
Доручення, що даються дітям повинні бути цікавими та привабливими за формою виконання. Якщо ж вони будуються лише на розпорядженнях: "Подай!", "Потримай!", "Піднеси!", то це відбиває у дитини бажання трудитися. Тому дорослий, скажімо, столярничая, не тільки просить принести який-небудь інструмент, але і вчить дитину, як ним користуватися.
Доручаючи дітям ту чи іншу справу, дорослі повинні враховувати його вікові можливості. Якщо посильні завдання, малюк виконує його з цікавістю.
Для того діти могли опанувати правильними прийомами виконання того чи іншого виду роботи, щоб вони охоче працювали, необхідно мати відповідний інвентар.
Праця дітей сім'ї; організовується дорослими, зближує дитину, сприяє впливу дорослого, але його інтереси і потреби. Особливо цінно, якщо батьки зуміють сприяти в процесі роботи розвитку у дітей прагнення до корисної для сім'ї діяльності: зробити щось для молодшого брата, подарунок мамі, товаришу і т.д.
Таким чином, трудова діяльність є одним з важливих чинників виховання особистості. Головна розвиваюча функція праці - це перехід від самооцінки до самопізнання. Крім цього в процесі праці розвиваються хист, уміння і навички. В трудовій діяльності формуються нові види мислення. Внаслідок колективної праці дитина одержує навики роботи, спілкування, співробітництва, що покращує адаптацію дитини в суспільстві.

Консультація для батьків на тему:

«Родинне виховання»

Не всі сім’ї повного мірою реалізують усі можливості впливу на дитину. Причини можуть бути різні: одні сім’ї не хочуть виховувати дитину, інші - не вміють цього робити, є й такі, що розуміють, для чого це потрібно робити, однак не роблять. В усіх випадках сім’ї потрібна кваліфікована допомога дошкільного закладу.

Нині необхідність дошкільного виховання не викликає жодних сумнівів. Упродовж останніх років до дошкільних закладів висунуто високі вимоги. Багато років поспіль наша держава всіляко підкреслювала соціальну функцію дошкільного виховання - звільнення жінки-матері для участі в суспільному виробництві. При оцінюванні роботи дошкільного закладу як важливий показник фігурують відомості про захворювання дітей, кількість пропущених ними днів (отже, вимушеної непрацездатності матері).

Зростання впливу освіти, що спостерігається в багатьох країнах світу, зокрема й у нашій країні, змінило ставлення до дитячих садків. На перше місце виходять педагогічні функції дошкільного закладу: як виховують, чого навчають, наскільки успішно готують до школи. Щоб ефективно виконувати педагогічні функції, дошкільний заклад має переглянути зміст і поліпшити якість освітньої роботи з дітьми, посилити вплив на кожну дитину. Це зумовлює потребу дошкільного закладу вбачати в сім’ї союзника, однодумця щодо виховання дитини.

Слід зауважити, що педагоги дошкільних закладів не завжди усвідомлюють можливість і необхідність співробітництва з сім’єю. Молоді спеціалісти нерідко вважають, що їх навчили, як розуміти дитину, як її вчити, виховувати і недооцінюють ролі батьків, що не важливо, коли батьки виховують не зовсім правильно і бачать дитину набагато менше часу, ніж вихователь у садочку. Часто так і батьки думають, що знають свою дитину краще, ніж інші, розуміють її, а отже, і виховують самі, а в дитячому садку дитина ціла і неушкоджена, під наглядом дорослого, і цього досить.

Таким чином, є дві сили, дуже близькі дитині дошкільного віку - батьки й педагоги, які намагаються виховувати автономно, незалежно одна від одної, що не сприяє ефективному вихованню.

У вихованні маленької дитини є чимало заходів, метою яких є формування позитивних звичок, навичок поведінки, раціональних способів діяльності.

Усе це можливо, якщо дорослі домовлятимуться про єдність вимог, спільність методів впливу та способів навчання в дитячому садку й родинному колі.

Слід також ураховувати, для вирішення яких завдань виховання може бути сильнішим дитячий садок чи сім’я, і відповідно, який тягар має взяти на себе інша сторона. Наприклад, в емоційному, статевому вихованні, у залученні дитини до спорту можливості сім’ї значно більші, ніж можливості дитячого садка. Однак дитячий садок кваліфіковано здійснює навчання, забезпечує розвиток творчих здібностей тощо.

Отже, в основу взаємодії сучасного дошкільного закладу та сім’ї має бути покладено співробітництво.

Повноцінним може бути тільки те виховання, яке починається від колиски. Дошкільне виховання, що починається з родинного, а далі доповнюється суспільним є вирішальним у прилученні дитини до скарбниці духовної культури народу, її соціалізації.

Саме в родинному вихованні в дошкільні роки у дитини закладаються основи моралі, правильної поведінки, активності, ініціативності, творчого ставлення до дійсності чи навпаки - пасивності, байдужості, нігілізму, індиферентності.

Родинне виховання і виховання в дошкільній установі реально існували як дві самостійні ланки, хоч у програмах дитячого садка і в методичній літературі наголошувалось на необхідності взаємозв’язку дитячого садка і сім’ї. Насправді це були дві системи, які зрідка взаємодіяли.

У сім’ї зміст, методи, фор,ли виховання дітей залежать від загальної культури батьків. Найпростіше сімейне виховання має довільний характер, здійснюється без чіткої системи, фрагментарно і доволі стихійно.

За таких умов загальний розвиток і ступінь вихованості дітей дуже різний. В одних сім’ях малята ростуть добрими, привітними, довірливими, активними, виявляють інтерес до гри, книжок, мистецтва, в інших - батьки не дуже дбають про загальний розвиток дитини, але велику увагу приділяють її дисциплінованості, слухняності. Є сім’ї, де вихованню дитини не надають значення взагалі.

Дитячий дошкільний заклад - обов’язкова ланка загальної системи освіти. Процес виховання і навчання у ньому здійснюється відповідно до програми, укладеної фахівцями (фізіологами, психологами, лікарями, педагогами, методистами) й ухваленої Міністерством освіти і науки України.

Програма набуває чинності державного документа. За твердженнями спеціалістів, у дошкільних закладах достатньо розвинені й виховані діти ті, в родинах яких з особливою увагою ставляться до виховання. Найбільше труднощів викликають у вихователя діти, батьки яких не приділяють належної уваги їх вихованню.

Отже, навіть обов’язкова програма з чітко організованим процесом виховання не позбавляє дошкільного закладу залежності від родини: якщо батьки дбають про дитину, то й дитячий садок сприяє її збагаченню, розвитку; якщо сім’я не займається вихованням чи створює для дитини важкі умови, то дитячий садок не завжди в змозі допомогти.

Упродовж тривалого часу склалось так, що дитячий садок, підпорядковуючись лише адміністративним органам, був незалежним від сім’ї. Від неї майже не залежало, в який садок потрапить дитина, які вимоги висуватимуться до неї, який розпорядок закладу, кваліфікація вихователів тощо.

Нині ситуація змінюється, відкриваються дитячі садки, які більше зважають на потреби сім’ї і щодо встановлення розпорядку, і щодо змісту роботи. Сім’я має можливість вибирати дитячий садок і вихователя, розраховуючи на співпрацю у вихованні дитини.

Консультація для батьків

«Адаптація дитини до умов дошкільного закладу»

Одним з головних „двигунів” розвитку дитини є потреба орієнтуватися у оточуючому середовищі, розуміти його. Щоб дитина могла довіряти йому, світ повинен бути стабільним і передбачуваним. Але в певний момент в цей, такий зрозумілий, звичний світ, втручаються нові елементи, все змінюється і потрібний час, щоб все знову стало звичним. Приклади таких „втручань” – переїзд, зміни в складі родини і, звичайно, прихід до дитячого садочка. На думку науковців остання подія – це, безумовно, стрес, до якого дитячий організм повинен адаптуватися.
Початок адаптації- це мобілізація енергії. Навколо стільки всього нового, незвичного, і здобуті навички не стають у пригоді, і сподівання не справджуються. В цей період у дитини зростає емоційність, у неї поганий апетит, вона не спить. Потім дитина засвоює нові знання. У дитини з’являються нові звички, нормалізується апетит, знижується збуджуваність, але сон відновлюється повільніше. Завершення адаптаційного стресу характеризується або виснаженням і хворобою, або – що буває частіше – дитина приходить до норми, але вже на новому рівні.
Термін адаптації для кожної дитини може бути різним – від 20-30 днів до 2-6 місяців. По якому шляху піде ваша дитина залежить від стану здоров’я, фізичного та розумового розвитку, від того, наскільки вона прихильна до мами. Іноді дитина почуває себе кинутою напризволяще, безпорадною. Дитина може бути агресивною в стосунках з іншими дітьми, уникати контактів; на зміну її плачу приходить пасивність, байдужість, інтелектуальний і мовний розвиток призупиняється або, навіть, повертається на більш ранній рівень. Ось деякі можливі причини важкої адаптації: патологія вагітності та пологів, перенесені до року вірусні інфекції, хвороби, пов’язані з перебуванням у лікарні, черепно-мозкові травми. У таких випадках мати часто опікується дитиною, вона бере на себе всі функції по його обслуговуванню – звісно, з нею важко розлучитися навіть на кілька годин.
Звісно, негативні приклади адаптації зустрічаються не так вже й часто. Чому ж діти по-різному звикають до дитячого садочку? Перша причина – вік. Чим менша дитина, тим важче її звикати до нових умов. А.Фромм вважає, що кращий час для адаптації – 3-5 років. Важче всього звикають дворічні діти. Друга причина – індивідуальні особливості дитини. Серед індивідуальних особливостей звикання можна виділити активний і пасивний самозахист. Приклади першого – конфлікт з дітьми, вихователями, неслухняність. Приклад другого – замкнутість, неконтактність, іноді – аутизм.
Чи в змозі ми допомогти нашим дітям? Звичайно, так!

В перші дні забирайте дитину раніше, не залишайте до вечора.
Постійно розповідайте дитині, як їй буде добре в дитячому садочку і чому саме.
Якомога частіше демонструйте дитині, як ви любите її.
Виділіть додатковий час, щоб погратися з дитиною, адже саме тепер їй не вистачає спілкування з вами.
Наблизьте режим дня вдома до режиму дитячого садочка. Це допоможе дитині швидше звикнути.

Консультація для батьків

«Як підготувати дитину до дитячого садка?»

Пояснюємо, що таке дитячий садок: Розкажіть дитині, що таке дитячий сад, навіщо туди ходять діти, чому ви хочете, щоб малюк пішов у дитячий сад. Наприклад: “Дитячий садок – це такий великий будинок з гарним садочком, куди мами і тата приводять своїх дітей. Тобі там дуже сподобається: там багато інших дітлахів, які все роблять разом – їдять, грають, гуляють. Замість мене там буде з тобою тітка -вихователька, яка стане піклуватися про тебе, як і одругіх малюків. У дитячому саду дуже багато іграшок, там чудова дитяча площадка, можна грати з іншими дітьми в різні ігри і т.д.

Інший варіант: “У дитячому садку діти грають один з одним і разом їдять. Я дуже хочу піти на роботу, тому що мені це цікаво. І я дуже хочу, щоб ти пішов у дитячий садок – тому що тобі там сподобається. Вранці я відведу тебе в садок, а ввечері заберу. Ти мені розкажеш, що в тебе було цікавого в дитячому саду, а я розповім тобі, що в мене відбулося за день на роботі. Багато батьків хотіли б відправити в дитячий садок своїх дітей, але беруть туди не всіх. Тобі пощастило – восени я почну тебе туди водити “.
Формуємо позитивний настрій : Коли ви йдете повз дитячий садок, з радістю нагадуйте дитині про те, як йому пощастило – скоро він зможе сюди ходити. Розповідайте рідним і знайомим у присутності малюка про свої удачі, говоріть, що пишаєтеся своєю дитиною – адже його прийняли в дитячий сад. І через деякий час ваша дитина буде сам з гордістю говорити оточуючим про те, що піде в дитячий садок.
Розповідаємо про те, що чекає дитину в дитячому садку: Детально розкажіть дитині про режим дитячого садка: що, як і в якій послідовності він буде там робити. Чим докладніше буде ваш розповідь – тим спокійніше і впевненіше почуватиме себе ваш малюк, коли піде в дитячий садок. Запитуйте у малюка, запам’ятав він, що він буде робити в садку після прогулянки, куди він буде складати свої речі, хто йому допомагатиме роздягатися і що він буде робити після обіду. Ставлячи ці питання, ви зможете проконтролювати, чи добре дитина запам’ятав послідовність дій.
У дитячому саду малюків зазвичай лякає невідомість. Коли дитина бачить, що очікувана подія відбувається так, як було йому заздалегідь “обіцяно”, – він відчуває себе впевненіше.

1. Чесно говоримо про можливі труднощі.
Поговоріть з дитиною про труднощі, які можуть виникнути у нього в дитячому садку. Обговоріть, до кого в цьому випадку він зможе звернутися за допомогою і як він це зробить. Наприклад: “Якщо ти захочеш пити, підійди до вихователя і скажи:” Я хочу пити “, і вихователь наллє тобі води. Якщо захочеш в туалет, скажи про це вихователю”.
Не створюйте у дитини ілюзій, що все буде виконано на його першу вимогу і так, як він хоче. Поясніть, що в групі буде багато дітей і іноді йому доведеться почекати своєї черги. Ви можете сказати малюкові: “Вихователь не зможе допомогти одягтися відразу всім дітям, тому тобі доведеться трохи почекати”.

2. Вчимося спілкуватися з іншими дітьми.
Навчіть дитину знайомитися з іншими дітьми, звертатися до них по імені, просити іграшки, у свою чергу, пропонувати іграшки іншим дітям.

3. Вибираємо улюблену іграшку.
Нехай малюк сам вибере собі в компаньйони улюблену іграшку, з якою він зможе ходити в дитячий сад – адже разом набагато веселіше!

4. Самі готуємося до того, що потрібно буде розлучатися з дитиною.
Існують різні думки про те, чи варто перебувати мамі поряд з малюком в початковий період адаптації до дитячого саду. Здавалося б, що тут поганого, якщо мама відвідує садок разом з дитиною? Всі задоволені, малюк не плаче, мама спокійна. Але тим самим неминуче розставання тільки затягується. Та й інші діти, дивлячись на чужу маму, не можуть зрозуміти – а де ж у такому випадку моя? Тому буде краще для всіх, якщо з першого ж дня дитина спробує залишитися в групі одна, без опіки мами. А досвідчені вихователі візьмуть турботу про малюка в свої руки.

5. Вибираємо ритуал прощання.
Розробіть разом з дитиною нескладну систему прощальних знаків уваги – так йому буде простіше відпустити вас. Наприклад, поцілуйте його в одну щічку, в іншу, помахайте ручкою, після чого він спокійно йде в садок.

6. Плануємо своє життя з урахуванням інтересів малюка.
Пам’ятайте, що на звикання малюка до дитячого саду може знадобитися до півроку часу, тому ретельно розраховуйте свої сили, можливості і плани.
Краще, якщо на цей період у сім’ї буде можливість “підлаштуватися” під особливості адаптації малюка.

7. Ми не вагаємося!
Дитина відмінно відчуває, коли батьки сумніваються в доцільності дитсадівського виховання. Будь-які ваші коливання хитрий малюк зуміє використати для того, щоб залишитися вдома і перешкодити розставання з батьками. Легше і швидше звикають діти, для батьків яких дитячий сад є єдиною альтернативою.

8. Беремо участь у спілкуванні дитини з дітьми та вихователями.
Дитина звикне до дитячого саду тим швидше, ніж з великою кількістю дітей і дорослих він зможе побудувати відносини. Допоможіть йому в цьому. Зустрітися з іншими батьками та їхніми дітьми. Називайте інших дітей у присутності вашого малюка по іменах. Запитуйте його будинку про нових друзів. Заохочуйте звернення вашу дитину за допомогою і підтримкою до інших людей. Чим краще будуть ваші відносини з вихователями, з іншими батьками та їх дітьми, тим легше буде вашій дитині.

9. Контролюємо ситуацію, але не впадаємо в паніку.
Досконалих людей немає. Будьте поблажливі і терпимі до інших. Тим не менш прояснювати ситуацію, тривожну для вас, необхідно. Робіть це в м’якій формі або через фахівців.

10. Не дозволяємо собі негативних висловлювань, пов’язаних з дитячим садком, вихователем.
У присутності дитини уникайте критичних зауважень на адресу дитячого садочку, його співробітників. Увага – ніколи не лякайте дитину дитячим садком!

11. Забезпечуємо підтримку малюкові. У період адаптації емоційно підтримуйте маля. Частіше обіймайте його й цілуйте!

РОЗВИТОК ДИТИНИ-ДОШКІЛЬНИКА У ПРОСТОРІ ДИТЯЧО-

БАТЬКІВСЬКИХ СТОСУНКІВ

Сучасна сім’я несе найбільшу відповідальність за виховання дитини.
Саме вона має виконувати головне завдання – забезпечувати матеріальні та педагогічні умови для духовного, морального, інтелектуального й фізичного розвитку юного покоління.
Конституційним обов’язком батьків є утримання своїх дітей до повноліття.
Законом України «Про освіту» на батьків покладена відповідальність за фізичне здоров’я та психічний стан дітей ,створення належних умов для розвитку їхніх природних здібностей.
Від сім’ї починається шлях дитини до пізнання світу, свого становлення як особистості, шлях до шкільного навчання.
Адже життєвою дорогою дитину ведуть два розуми, два досвіди: сім’я та навчальний заклад.

Якщо:
•    Дитину постійно критикують, вона вчиться ненавидіти;
•    Дитину висміюють, вона стає замкнутою;
•    Дитину хвалять, вона вчиться бути шляхетною;
•    Дитину підтримують, вона вчиться цінувати себе;
•    Дитина росте в докорах, вона вчиться жити з почуттям провини;
•    Дитина росте в терпимості, вона вчиться розуміти інших;
•    Дитина росте в чесності, вона вчиться бути справедливою;
•    Дитина росте в безпеці, вона вчиться вірити в людей;
•    Дитина росте у ворожнечі, вона вчиться бути агресивною;
•    Дитина росте в розумінні і дружелюбності, вона вчиться знаходити любов у цьому світі.

Пам’ятка для батьків з правового виховання

Дитина буде поважати права інших людей, якщо її права будуть поважатися, якщо вона сама буде складати правила поведінки і нести за них відповідальність.

Коли порушуються права дитини?

· Коли немає безпеки для її життя та здоров”я.

· Коли її потреби ігноруються.

· Коли по відношенню до дитини спостерігаються випадки насильства або приниження.

· Коли порушується недоторканість дитини.

· Коли дитину ізолюють.

· Коли дитину залякують.

· Коли вона не має права голосу у процесі прийняття важливого для сім”ї рішення.

· Коли вона не може вільно висловлювати свої думки та почуття.

· Коли її особисті речі не є недоторканими.

· Коли її використовують у конфліктних ситуаціях з родичами.

· Коли дитина стає свідком приниження гідності інших людей.

2. Як реагує дитина на порушення її прав?

· Їй стає важко спілкуватися з однолітками і дорослими (вона грубить, блазнює, б”ється, замикається в собі і т.д.)

· Її турбує особиста безпека і любов до неї.

· Вона часто буває в поганому настрої.

· Може втекти з дому.

· Може приймати наркотики або алкоголь.

· Може робити спроби суіциду (замаху на своє життя).

3. Де я можу дізнатись про права своїх дітей? До кого звернутися?

· Загальна Декларація прав людини, прийнята Генеральною Асамблеєю ООН 10.12.1948 року.

· Конвенція про права дитини прийнята Генеральною Асамблеєю ООН 20.02.1989 року.

· „Перші кроки”. Посібник для початкового вивчення прав людини. AmnestyInternational. Easton Str. London.

· Настільна книга для молоді „Твої права”. Міжнародна ліга прав дітей та молоді. Київ 1999 р.

4. Що батьки можуть зробити для своєї дитини?

· Пам”ятати що дитина – це окрема особистість, яка має свої власні почуття, бажання, думки, потреби, які потрібно поважати.

· Забезпечити її фізичну безпеку. Впевнитись, що вона має телефони 101,102,103,104, імена та телефони близьких родичів, сусідів.

· Навчити її казати „Ні”, навчити захищатися, вміти поводити себе безпечно.

· Негайно припинити фізичну та словесну агресію по відношенню до неї та до інших людей.

· Знайти час для щирої розмови з дитиною кожного дня. Ділитися з дитиною своїми почуттями та думками.

· Пам”ятати про її вік та про те, що вона має особисті особливості.

· Залучати її до обговорення тих сімейних проблем, які можуть бути для неї доступними.

· Залучати дитину для створення сімейних правил.

Діти в суспільстві найбільш вразливі.

Діти, права яких порушуються часто стають соціально і психологічно дезадаптованими.

Пам’ятка для батьків

1. Ніколи не займайтесь „виховною роботою” у поганому настрої.

2. Чітко визначте, що ви хочете від дитини ( і поясніть це їй), а також дізнайтесь, що вона думає з цього приводу.

3. Надайте дитині самостійність, не контролюйте кожен її крок.

4. Не підказуйте готового рішення, а показуйте можливі шляхи до нього і розглядайте з дитиною її правильні і неправильні, доцільні і недоцільні кроки до мети.

5. Не пропустіть моменту, коли досягнуто перші успіхи. Відмітьте їх.

6. Вкажіть дитині на допущену помилку, щоб вона осмислила її.

7. Оцінюйте вчинок, а не особистість. Пам’ятайте: сутність людини і її окремі вчинки – не одне й те саме.

8. Дайте дитині відчути (посміхніться, доторкніться), що співчуваєте їй, вірите в неї, не зважаючи на помилку.

9. Виховання – це наступність дій.

10. Вихователь повинен бути твердим, але добрим.

Виховуємо патріотів

Поняття патріотизму у всіх викликає досить змішані почуття і емоції. Для одних – це дуже важливо , для інших – нічого особливого, треті – поняття не мають, про що йде мова. Але все ж для багатьох постає обов’язковим бути самому патріотом, і так само виховати своїх дітей.

Саме поширена асоціація про людину – патріота – це людина у формі, особливо у військовій. Але для того, що б бути патріотом не обов’язково бути військовозобов’язаним, носити форму, і складати присягу на вірність Батьківщині. Патріотизм полягає в нашій поведінці, у повазі до предків, шанування традицій, дотриманні свого як фізичного, так і морального здоров’я, створенні міцної сім’ї, і вихованні дітей на тих же засадах.

Почуття патріотизму є в душі у кожної людини, але необхідно його просто пробудити, зуміти достукатися і поставити правильні життєві пріоритети. Саме цим і повинні займатися батьки, які хочуть виховати патріота в сім’ї.

Патріотизм (грец. patris — батьківщина) — це любов до Батьківщини, відданість їй і своєму народу.

Особистісні якості та риси характеру, притаманні свідомому громадянину й патріоту

повага до батьків, свого родоводу, традицій та історії рідного народу;
працьовитість;
висока художньо-естетична культура;
патріотична самосвідомість та громадянська відповідальність, готовність працювати для розквіту Батьківщини, захищати її;
повага до Конституції, законів Української держави;
досконале знання державної мови.

Завдання патріотичного виховання

Формування любові до рідного краю (причетності до рідного дому, сім’ї, дитячого садка, села)
Почуття власної гідності як представників свого народу
Виховання любові, поваги до своїх національних особливостей
Формування духовно-моральних взаємин
Формування любові до культурного спадку свого народу
Толерантне ставлення до представників інших національностей, до ровесників,батьків, сусідів, інших людей
Патріотичне виховання як цілісна система ґрунтується на фундаментальних принципах.

Родина — це природний осередок найглибших людських почуттів, де дитина засвоює основи моралі серцем і душею, коли розвиваються почуття доброти, чуйності, любові до рідного краю. У родинному середовищі по особливому сприймаються звичаї та традиції, рідна природа, спогади старших.

Плекаючи у дітей почуття любові до Батьківщини, виховуючи майбутніх громадян держави, дорослі мають їм прищепити глибоку повагу і турботливе ставлення до своєї малої батьківщини — рідного села. Важливо, щоб малята усвідомили, що вони не просто споживачі багатств рідної землі, а її творці, захисники. І якщо ви насправді хочете виховати у вашої дитини любов до рідного села, батьківської хати, якщо ви хочете закласти готовність зберігати і примножувати багатства рідного села, якщо ви хочете, щоб запах квітучих каштанів і бузку в дорослому житті повертав ваших дітей до рідних порогів не забудьте:

Йдучи вулицею рідного села, розповісти про визначні пам’ятки, які знаходяться на цій вулиці.
Познайомити дітей із назвою вулиці, на якій ви знаходитеся. Чому вона так називається?
Побувати в прабабусь та прадідусів і розпитати, що вони знають про історію рідного села. Які цікаві легенди, приказки, забавлянки вони знають? Запишіть, а потім завчіть їх з дітьми.
Здійснити цільову прогулянку разом з дітьми по визначних місцях рідного села, а ввечері запропонуйте намалювати свої враження від прогулянки.
В День Перемоги всією родиною відвідати парк Пам’яті. Вшануйте ветеранів Великої Вітчизняної війни, покладіть квіти до пам’ятника.
Завжди звертайте увагу на чистоту і порядок у рідному селі. Поговоріть з дітьми, як зробити так, щоб село завжди було охайним і привабливим.
Разом з дітьми посадіть біля свого будинку квітники, дерева. Доглядайте за ними разом з дітьми.
Частіше розповідайте дітям про видатних людей, які проживали чи проживають і донині в рідному селі.
Знайомте дітей зі звичаями та традиціями рідного села.
А якщо ви хочете посіяти в душі дитини золоті зернятка духовності, любові до рідного села, слова, співайте, читайте, спілкуйтеся із нею мовою кращих творів українського фольклору та видатних вітчизняних поетів і письменників.

Якщо ви щиро бажаєте виростити дитину патріотом, не кажіть при ньому погано про ту країну, де ви живете. Адже Батьківщину, як і батьків не вибирають. У кожній країні є свої проблеми, свої труднощі і з екрана телевізора нам їх ніхто не показує. Всі хочуть, щоб про них думали тільки добре. Тому не допускайте при дитині вираження великого невдоволення про вашу Батьківщину, говоріть більше позитивного. Але в теж час не сильно прикрашати ситуацію, вчите дитину бути ще й реалістом .

Нехай ваші діти зростають гідними синами і донями рідного краю, рідного міста.

Плекаючи у дітей почуття любові до Батьківщини, виховуючи майбутнього громадянина, дорослі мають передусім прищепити дітям глибоку повагу і турботливе ставлення до своєї малої батьківщини — рідного міста, району.

Вірші про Україну для дітей

Рідне

Я.Скидан

Україна – рідний край,

Рідне поле, зелен гай,

Рідне місто й рідна хата,

Рідне небо й рідна мати.

Мати

Д.Павличко

Перше слово – Мати,

Друге – Україна.

Так учився розмовляти

Я, мала дитина.

Кожне слово пахне,

Мов листочок м’яти.

Та, мов квітка з короваю,

Пахне слово «Мати».

Кожне слово святить

Гранями рубіна,

Але сяє, наче сонце,

Слово «Україна».

Пісня про Україну

М. Гринчук

Дівчина-калина

В білому віночку

Вийшла із хатини,

Стала на горбочку.

А як заспівала

Солов’їно-звінко –

В лісі розстелила

Килими з барвінку.

Золотила ниву,

Голубила небо,

Дітвору щасливу

Кликала до себе.

Кличе всіх щоднини

До краси і згоди

Пісня України,

Що єдна народи.

З тобою

П. Осадчук

Послухай, як струмок дзвенить,

Як гомонить ліщина.

З тобою всюди, кожну мить

Говорить Україна.

Послухай, як трава росте,

Напоєна дощами,

І як веде розмову степ

З тобою колосками.

Послухай, як вода шумить –

Дніпро до моря лине, –

З тобою всюди, кожну мить

Говорить Україна.

Це моя Україна

А. Камінчук

Зацвітає калина,

Зеленіє ліщина,

Степом котиться диво-луна,

Це моя Україна,

Це моя Батьківщина,

Що, як тато і мама, одна.

Я все люблю

М. Сингаєвський

Я все люблю в своїм краю:

Криницю, звідки воду п’ю,

Та повні гомону ліси,

Та дзвони срібної роси.

Я все люблю в своїм краю:

Ось під веселкою стою,

Ось дощ веселий напоїв

Тужавий колос рідних нив.

Я все люблю в своїм краю:

Найбільше – матінку свою,

Ласкаву, рідну і єдину…

Люблю, як сонце, Батьківщину.

Батьківщина

А. Камінчук

Он повзе мурашка,

Он хлюпоче річка.

Не зривай ромашку,

Не топчи травичку.

В зелені діброва,

В китицях ліщини.

Глянь, яка чудова,

Наша Україна.

Журавлі над лугом

Линуть рівним клином.

Будь природі другом,

Батьківщині сином.

Маленькому другу

В. Зорік

Де б не жив ти: у містечку, в місті,

В селищі, віддаленім селі –

Над тобою сяє променисто

Щедро сонце рідної землі.

Кетяги червоної калини,

Золотисті колоски в полях –

Це твоя земля, твоя країна,

Найдорожча за усе земля.

Озирнися, друже мій маленький,

Навкруги поглянь: тут все твоє,

Це вона, твоя країна-ненька,

Все, що має, людям віддає.

Як бажаєш щось для себе мати,

Щедрим будь – свою любов віддій

І тоді завжди тебе плекати

Буде твій куточок – рідний край.

Вся моя родина

М. Сингаївський

Мати, мова, Батьківщина –

От і вся моя родина.

Батьківщина, мати, мова –

Три цілющих вічних слова.

Батьківщина, мова, мати –

Нас навік не роз’єднати.

Україна

І. Січовик

Красивий, щедрий, рідний край,

І мова наша – солов’їна.

Люби, шануй, оберігай

Наш край, що зветься Україна.

Народні прислів’я :

Любов до Батьківщини сильніше смерті.
Людина без Батьківщини – соловей без пісні.
Бережи рідну землю, як мати кохану.
Посіяне вчасно перлами зійде.
Вдома стіни допомагають.
Без кореня й полин не росте.
Всяка сосна своєму бору шумить.

Адаптація

Ознаки важкої адаптації дитини

1. Негативні емоції – пригніченість, постійне пхикання, плач, не відповідає на питання й т.д.

2. Страх – невідомої обстановки, зустрічі з незнайомими людьми, страх, що не заберуть додому, острах зрадництва батьків.

З. Гнів – приводом може послужити все.

4. Рухова активність – рідко зберігається в межах норми: або сильно загальмований, або гіперактивний.

5. Сон – на початку може бути відсутнім, неспокійним, перериваться схлипуванням, раптовим пробудженням – це ознака адаптованості дитини.

6. Апетит – чим менш сприятливо адаптується дитина, тим гірше апетит.

7. Соціальні контакти – у перші дні може бути замкнутою, нелюдимою прагнути до контакту тільки з дорослими.

8. Пізнавальна діяльність – знижується, вгасає на тлі стресових реакцій.

9. Мова – міняється, бідніє словниковий запас.

Рекомендації для вихователів

Як полегшити адаптаційний період дітей у групі дошкільного закладу

Налагодити тісний позитивний зв’язок з батьками дитини, яка буде відвідувати групу.
Ознайомити батьків з режимом дня у дошкільному закладі та рекомендувати дотримуватися його вдома.
Встановити позитивний, доброзичливий настрій у групі та у відношеннях до дітей.
Зустрічати дітей посмішкою та лагідними словами у роздягальні, швиденько переключати увагу дитини від тяжкого розлучення з батьками (можна використовувати ляльки-рукавички з лялькового театру).
Заспокоїти дитину після прощання з батьками, привернути увагу до іграшок, предметів кімнати, показати де малюк буде їсти, відпочивати, грати та т.і.
Називати дитину за ім’ям так, як її зазвичай звуть вдома.
Не вводити у перші дні перебування дитини у групі жорсткі обмеження, правила, дитини потрібен час, щоб їх зрозуміти та звикнути.
Не дорікайте і не лайте дитину, якщо в неї щось не виходить, не акцентуйте уваги інших дітей.
Відносьтеся до дитини так, як до своєї власної, так як би ви хотіли, щоб поводилися з вашою.

10. Пам’ятайте, від першого враження дитини залежить і її ставлення до Вас і до закладу в цілому!

ЯК ТРЕБА ПОВОДИТИСЯ батькам з дитиною, коли вона уперше почала відвідувати дитячий садок.

І. Не залишати його в дошкільній установі на цілий день, якомога раніше забирати його додому.

2. Створити спокійний безконфліктний клімат для нього в родині.

3. Щадити його ослаблену нервову систему.

4. Не збільшувати, а зменшувати навантаження на нервову систему.

5. Якомога раніше повідомити медсестрі й вихователеві про особистісні особливості дитини.

б. Не кутати дитини, а одягати його так, як необхідно відповідно до температури.

7. Створювати у вихідні дні будинку для нього режим такої ж, як і в дитячому саду.

8. Не реагувати на витівки дитини й не карати його за капризи.

9. При виявленій зміні у звичайному поводженні дитини якомога раніше звернутися до лікаря.

10. При вираженні невротичної реакції залишити маля на кілька днів вдома й виконувати приписання лікаря.

ЯК НЕ ТРЕБА ПОВОДИТИСЯ батькам з дитиною, коли вона уперше почала відвідувати дитячий сад.

1. У присутності дитини погано говорити про дитячий садок.

2. "Карати" дитини садком і пізно забирати її додому.

З. Заважати її контактам з дітьми в групі.

4. Увесь час кутати дитини, одягати не по сезоні.

5. Конфліктувати із нею вдома.

б. Карати за капризи.

7. У вихідні дні різко міняти режим дня дитини.

8. Увесь час обговорювати в її присутності проблеми, пов'язані з дитячим садком.

9. Не звертати увагу на відхилення у звичайному поводженні дитини.

10. Не виконувати всі приписання лікаря.

« Надання уваги в процесі підготовки дітей до навчання у школі».

Вступаючи до школи, дитина посідає нову соціальну позицію – школяра. Дуже важливим є мотивація дитини зайняти цю позицію.

Одним із обов'язків сім'ї і дошкільних установ є підготовка дітей до школи, від чого залежатимуть їхні успіхи в навчанні, подальший розвиток. Як правило, діти, які у старших дошкільних групах розуміють, що їх чекає у школі, володіють необхідними для навчання у ній навичками, легко вживаються у шкільне середовище. Однак не всі з них безболісно долають цей етап, що проявляється передусім у незадовільній їх успішності. Причина цього здебільшого в психологічній непідготовленості до навчання в школі. Готовність до шкільного навчання водночас є проблемою соціальної зрілості дитини. Адже, йдучи до школи, вона опиняється в реальній соціальній позиції, вперше отримавши право і опинившись перед обов'язком здійснення суспільної за змістом і формою діяльності, якою є навчання.

Підготовка дошкільника до навчання в сім'ї.

Психологічна підготовка дітей до школи в родині абсолютно необхідна.
Виділяються наступні умови повноцінного психічного розвитку дитини і його підготовку до навчальної праці:
Головна вимога – це постійна співпраця дитини з іншими членами сім'ї.
Для успішного виховання і розвитку є вироблення у дитини вміння долати труднощі. Важливо привчити дітей розпочату справу доводити до кінця. Багато батьків розуміють, наскільки важливо у дитини бажання вчитися, тому вони розповідають дитині про школу, про вчителів і про знання, що здобувають у школі. Все це викликає бажання вчитися, створює позитивне ставлення до школи. Далі потрібно підготувати дошкільника до неминучих труднощів у навчанні. Свідомість переборення цих труднощів допомагає дитині правильно поставитися до своїх можливих невдач.
Батьки повинні розуміти, що основне значення в підготовці дитини до школі має бути його власна діяльність. Тому їх роль у підготовці дошкільника до шкільного навчання не повинна зводитися до словесних вказівок; дорослі повинні керувати, заохочувати, організовувати заняття, ігри, посильний праця дитини.
Батькам потрібно створити дитині такі умови діяльності, в яких він обов'язково зустрінеться з успіхом. Але успіх повинен бути реальним, а похвала – заслуженою.
Особливе значення в психологічному розвитку школяра має збагачення емоційно-вольової сфери, виховання почуттів, вміння орієнтуватися в своїй поведінці на оточуючих. Зростання самосвідомості найяскравіше проявляється в самооцінці, в тому, як дитина починає оцінювати свої досягнення і невдачі, орієнтуючись на те, як оцінюють його поведінка інші. Це є одним з показників психологічної готовності до шкільного навчання. На основі правильної самооцінки виробляється адекватна реакція на осуд і схвалення.
Формування пізнавальних інтересів, збагачення діяльності й емоційно-вольової сфери – передумови успішного оволодіння дошкільниками певними знаннями, вміннями, навичками. У свою чергу розвиток сприйняття, мислення, пам'яті залежить від того, як володіє дитина способами отримання знань та орієнтації діяльності, від спрямованості його інтересів, від довільності поведінки, тобто вольових зусиль.
При підготовці до школи батьки вчать дитину порівнювати, зіставляти, робити висновки і узагальнення. Для цього дошкільник повинний навчиться уважно слухати книгу, розповідь дорослого, правильно і послідовно викладати свої думки, грамотно будувати речення.
Батьки повинні пам'ятати, що потреба дитини в тому, щоб йому читали, навіть якщо він вже навчився самостійно читати, треба задовольняти. Після читання важливо з'ясувати, що і як зрозумів дитина. Це привчає дитину аналізувати суть прочитаного, виховувати дитину морально, а крім того, вчить зв'язній, послідовній мові, закріплює у словнику нові слова. Адже чим краще мовлення дитини, тим успішніше буде його навчання в школі. Також у формуванні культури мовлення дітей приклад батьків має велике значення.
Таким чином, у результаті зусиль батьків, з їх допомогою дитина учитися правильно говорити, а значить, він готовий до оволодіння читанням в школі.
У дитини, що йде у школу, повинен бути розвинений на належному рівні естетичний смак, і тут першочергова роль належить сім'ї.
Естетичний смак розвивається і в процесі залучення уваги дошкільника до явищ повсякденного життя, до предметів, оточенню побуту.
Від рівня розвитку гри значною мірою залежить розвиток мислення і мови. У грі розвивається процес заміщення, з яким дитина зустрінеться в школі при вивченні математики, мови. Дитина граючи вчиться планувати свої дії і це вміння допоможе йому в майбутньому перейти до планування навчальної діяльності.
Потрібно вчити також малювати, ліпити, вирізати, наклеювати, конструювати.
Роблячи це дитина переживає радість творчості, відбиває свої враження, свій емоційний стан. Малювання, конструювання, ліплення відкривають перед нами можливість навчити дитину бачити, аналізувати навколишні предмети, правильно сприймати їхній колір, форму, величину, співвідношення частин, їх просторове співвідношення. Одночасно це дає можливість навчити дитину діяти послідовно, планувати свої дії, порівнювати результати з тим, що задано, задумано. І всі ці вміння теж виявляться надзвичайно важливими в школі.
Виховуючи і навчаючи дитину, слід пам'ятати про те, що не можна перетворювати заняття в щось нудне, нецікаве, нав'язане дорослими і не потрібне самій дитині. Спілкування з батьками, у тому числі і спільні заняття повинні доставляти дитині задоволення і радість.

Підготовка дітей до школи в ДНЗ.

Серед функцій, які виконує дитячий заклад в системі народної освіти, крім всебічного розвитку дитини, велике місце займає підготовка дітей до школи. Від того, наскільки якісно і вчасно буде підготовлений дошкільник, багато в чому залежить успішність його подальшого навчання.

Підготовка дітей до школи в дитячому саду включає в себе два основні завдання: всебічне виховання (фізичне, розумове, моральне, естетичне) і спеціальна підготовка до засвоєння шкільних предметів.
Робота вихователя на заняттях з формування готовності до школи включає в себе:

1. Вироблення у дітей уявлення про заняття як важливої діяльності для придбання знань. На основі цього подання у дитини виробляється активна поведінка на заняттях (ретельне виконання завдань, увага до слів вихователя);

2. Розвиток наполегливості, відповідальності, самостійності, старанності. Їх сформованість проявляється у прагненні дитини оволодіти знаннями, вміннями, докладати для цього достатні зусилля;

3. Виховання у дошкільника досвіду діяльності в колективі і позитивного ставлення до однолітків; засвоєння способів активного впливу на однолітків як учасників спільної діяльності (вміння надати допомогу, справедливо оцінювати результати роботи однолітків, тактовно відзначати недоліки);

4. Формування у дітей навичок організованого поведінки, навчальної діяльності в умовах колективу. Наявність цих навичок надає істотний вплив на загальний процес морального становлення особистості дитини, робить дошкільника більш самостійним у виборі занять, ігор, діяльності за інтересами.

Виховання і навчання дітей у дитячому саду носить освітній характер і враховує два напрями отримання дітьми знань та умінь: широке спілкування дитини з дорослими й однолітками, і організований навчальний процес.
У процесі спілкування з дорослими й однолітками дитина отримує різноманітні відомості, серед яких виділяють дві групи знань і вмінь.
Перша передбачає знання та вміння, якими діти можуть оволодіти в повсякденному спілкуванні. Друга категорія включає знання і уміння, що підлягають засвоєнню дітьми на заняттях. На заняттях вихователь враховує як діти засвоюють програмний матеріал, виконують завдання; перевіряє швидкість, ірраціональність їх дій, наявність різних вмінь і, нарешті, визначає у них здатність дотримувати правильне поводження.
Пізнавальні завдання поєднуються із завданнями формування морально-вольових якостей і рішення їх здійснюється в тісному взаємозв'язку: пізнавальний інтерес спонукає дитину до активності, сприяє розвитку допитливості, а вміння виявляти наполегливість, старанність – впливає на якість діяльності, в результаті чого дошкільнята досить міцно засвоюють навчальний матеріал.
Ще важливо виховати в дитині допитливість, довільну увагу, потребу в самостійному пошуку відповідей на виникаючі питання. Адже дошкільник, у якого недостатньо сформований інтерес до знань, буде пасивно поводитися на уроці, йому буде важко направити зусилля і волю на виконання завдань, опановувати знання, досягати позитивних результатів у навчанні.
Велике значення в підготовці дітей до школи має виховання в них "Якостей громадськості", уміння жити і трудиться в колективі. Тому однією з умов формування дитячих позитивних взаємин є підтримка вихователем природної потреби дітей у спілкуванні.
Спілкування має носити добровільний і доброзичливий характер. Спілкування дітей – необхідний елемент підготовки до школи, а забезпечити найбільшу можливість його реалізації може в першу чергу дитячий садок.
Отже, роль батьків у підготовці дітей до школи величезна: дорослі члени сім'ї виконують функції і батьків, і вихователів, і вчителів. Однак, не всі батьки в умовах відірваності від дошкільної установи можуть забезпечити повну, всебічну підготовку своєї дитини до шкільного навчання, засвоєнню шкільної програми. Тому велику роль в забезпеченні психологічної готовності відіграє співпраця батьків та дошкільного закладу.

"Зимові ігри та розваги"

Багатьом батькам буде цікаво дізнатися, як гуляти з дитиною взимку і якими іграми та заняттями його захопити під час прогулянки.

“Снігові створення”
Ліпити сніговиків – це звичайна справа. А ось чи робите ви снігуроньок, маленьких сніговичків, снігових собак, котів чи черепах? Цим добре зайнятися, якщо у творчому процесі бере участь кілька людей, ось тоді можна виліпити снігове сімейство або цілий зоопарк снігових мешканців. Якщо вам хочеться, щоб проїжджаючі повз люди ще більше захоплювалися вашим творінням, то причепурити ваших сніговиків. Шапка і шарф цілком традиційні прикраси для сніговиків, а що ви думаєте про те, щоб пов’язати вашої Снігуронька на голову хустку або надіти велику дамський капелюх? Можливо, їй припадуть до речі кухонний фартух і дерев’яна ложка. Якщо ви любите ходити по магазинах, то купіть декілька недорогих речей спеціально для того, щоб використовувати їх для ваших сніговиків після наступного великого снігопаду. Якщо ви граєте в снігу з дуже маленькими діточками, робіть сніговичків теж маленькими, щоб не стомити дитину.
А ще ви можете спробувати зробити черепаху, для цього потрібно виліпити зі снігу куполоподібну форму, що нагадує панцир черепахи, і приробити до нього чотири маленькі ніжки, голову і хвіст.

“Снігові скульптури”
Зі снігу можна виліпити не тільки сніговиків. Підкажіть вашій дитині, що сніг такий же матеріал для ліплення, як і глина, який можна використовувати для створення різних істот і предметів.
З допомогою кухонних формочок, пластикових коробочок від продуктів і горщиків всіх розмірів можна виліпити форми різної конфігурації, потім скріпити їх. Маленькі кульки зі снігу добре з’єднуються між собою за допомогою паличок або зубочисток, і таким чином з них виходять різні скульптури. Покажіть вашій дитині, як склеювати фрагменти його скульптурного твору «сніжним клеєм», тобто оббризкуючи їх водою. Якщо сніг пухнастий і розсипається, діти можуть додати до нього води або покласти зроблені формочки в морозильник на кілька годин, щоб дати їм затвердіти.
А ще ви з дитиною можете влаштувати сніжний бенкет для птахів. Зробіть чашечками снігові тістечка і прикрасьте їх справжнім замороженим пташиним кормом.

“Рукавичка-подружка”
Якщо вашому синові чи доньці хочеться піти погуляти по сніжку, а поруч немає нікого, хто склав би малюкові компанію, запропонуйте йому пограти з рукавичкою-подружкою. Візьміть рукавицю, у якої втрачена пара, – і зробіть їй обличчя: з гудзичків – вічка, а з червоної нитки – рот (або намалюйте ). Тепер ваш малюк із задоволенням візьме на вулицю рукавицю-подружку і повчить її, як грати в снігу.

“Сніжне мистецтво”
Іноді зимові дні просто прекрасні, але часом бувають холодними і похмурими, тоді зовсім не хочеться довго гуляти на вулиці. Замість цього нехай ваша дитина сама створить більш теплий і сухий сніговий краєвид будинку. Тут є дві можливості.
Можна намалювати зимовий пейзаж. Розламайте щільну коричневу коробку від взуття, її дно цілком підійде для малювання. Потім нехай малюк прикрасить темний фон маленькими шматочками вати, їх спочатку треба вмочити в борошно, а потім нанести на малюнок. Ще краще буде приклеїти шматочки вати до малюнка.
Але можна зайнятися і об’ємним творчістю. Покрийте стіл газетою або якийсь матерією, щоб захистити його поверхню від «снігу», і дістаньте блискучий металевий піднос. Нехай малюк зробить на ньому гори з глини, з тіста для ігор або пластиліну. Запропонуйте йому спорудити гори різної форми – високі, вузькі і невисокі, присадкуваті. Коли гірський ланцюг буде готова, дайте дитині клей, щоб він оббризкав ним вершини, а потім посипав їх сіллю. Одну гірку можна посипати не сіллю, а цукром, а ще яку-небудь борошном. У кінці творчого процесу можете обговорити, які гірки біліше і виглядають більш «сніжними».

“Снігові тістечка”
Якщо вашій дитині дуже хочеться грати зі снігом, а ви вважаєте, що він повинен залишатися вдома, згадайте про снігові тістечок. Набейте снігом відро або таз і принесіть в будинок. Нехай дитина швиденько наштовхає сніг у формочки для тістечок і вивалить його на кулінарний піднос. Поставте ці «тістечка» в морозилку, і потім їх можна використовувати для частування ляльок, плюшевих звірів чи уявних друзів. Якщо ваша дитина захоче, він може для забави прикрасити свої заморожені частування шматочками жувальної гумки, маленькими шоколадними цукерками або блискітками.

“Снігові фарби”
Для різноманітності ваш сніг можна зробити кольоровим. Для цього візьміть полстаканчіка води і додайте туди харчового барвника. Дайте дитині кілька таких стаканчиків з різними фарбами. Розбризкуючи фарби на сніг чи наповнюючи їм стаканчики, він отримає підфарбований сніг, з якого можна робити кульки, різні фігурки або сніговичків.
Це дуже зручний момент ознайомити дитину з особливостями колірної гами. Дайте малюкові стаканчики з червоною і жовтою фарбами, і нехай він виллє половину кожної фарби в стаканчик зі снігом. Отриманий розчин перемішайте ложкою, і ви побачите, в якому захопленні буде дитина, коли він зрозуміє, що, з’єднавши червону і жовту фарби, можна отримати помаранчевий колір.

“Стрілянина в ціль”
Коли на вулиці дуже брудно, щоб проводити там багато часу, а вашій дитині нетерпимий порухатися, стрільба в ціль саме те заняття, яке йому необхідно, а крім того, воно сприяє розвитку окоміру і координації.
Наберіть снігу і зліпіть з нього сніжки, потім заморозьте їх у холодильнику (якщо сніг підтанув, краще зробити снігові кубики). Приготуйте достатню кількість сніжок або кубиків. Коли вони стануть твердими (але не надто – якщо вони занадто тверді, перекладіть їх з морозильника на полицю холодильника, щоб снігові «снаряди» не перетворилися на справжню зброю), покладіть сніжки в пластмасовий тазик. Нехай ваша дитина стане на закритому ганку або в іншому захищеному місці, а ви спостерігайте, влучно він потрапляє в ціль – нею може бути дерево або коло в снігу. Починайте з легкої мети, і якщо малюк вдало справляється з нею, зробіть її менш доступною.

“Лабіринти і тунелі”
Коли товщина сніжного покриву досягає п’ятнадцяти сантиметрів або більш того, в ньому можна проривати снігові лабіринти й тунелі. Допоможіть вашій дитині зробити план лабіринту, який він захоче спорудити в снігу на штучному або природному схилі. Коли лабіринт буде готовий, полийте його водою і зробіть так, щоб поверхня усередині нього була дуже гладкою. Тепер по доріжках споруди можна катати іграшки або м’ячики. Коли збирається кілька дітей, вони можуть побудувати паралельні лабіринти і катати по їх доріжках все, що завгодно. Для більшої забави можна просто так рити в снігу тунелі-лабіринти, а для малюків – тунелі, в яких легко заховати які-небудь іграшки або грати в хованки.

“Голка (хижа з снігу)”
Коли сніг досить липкий, саме час подумати про будівництво голки .
Ескімоси будують свої голку зі снігових блоків за кілька днів, але маленький пустун може просто зануритися в замет і вирити в ньому собі будиночок, як у ескімосів. Дитина, що має художню уяву, може паличкою намалювати що-небудь на своєму голку-який-небудь абстрактний малюнок, знак або знову винайдений родинний герб. Цікаво буде побудувати невеликі за розміром голку і для пластмасової ляльки.

“Робота з лопатою”
Добре, якщо у вашому господарстві (скажімо, в гаражі) зберігається невелика лопатка, тоді ви зможете залучити дитину до того, щоб він допоміг вам розчистити під’їзд до будинку і доріжки. Якщо малюк стане отримувати від цього задоволення, то надалі вам буде легше підняти планку: коли він подорослішає, – зробити з нього цілком серйозного працівника. Удвох ви зможете перевірити, на яку глибину зумієте прокопати сніг за п’ять хвилин або скільки часу буде потрібно, щоб вам зустрітися, починаючи роботу з різних кінців.

“Сніжинки”
Огорне свій будинок чарами сніжинок, прикрасивши вікна розфарбованими паперовими лялечками або зірочками. Розкажіть дитині про властивості снігу – про те, що немає двох абсолютно однакових сніжинок. Всі вони так само несхожі один на одного, як діти. Якщо ваші спадкоємці постарше, вам, можливо, захочеться дістати енциклопедію і пошукати в ній хороші картинки із зображенням сніжинок. Якщо у вас вдома є збільшувальне скло, зберіть сніжинки і дайте дитині уважно розглянути їх. Потім нехай він розфарбує паперові сніжинки і повісить їх на віконці. Це можна зробити і в таких кліматичних умовах, де ніколи не буває снігу. І якщо ви побачите де-небудь зображення сильної сніжної бурі, вам, можливо, захочеться трішечки її у вашому домі.

“Ковзани з килимка”
Коли на вулиці мороз, що може бути краще катання на ковзанах, але не гірше можна покататися на ковзанах і вдома. Для цього треба вирізати з килимка шматочки приблизно в п’ятнадцять квадратних сантиметрів і покласти їх лицьовою стороною на лінолеум або гладкий дерев’яну підлогу, а проте можна обійтися і двома шматками м’якої тканини. Увімкніть музику – будь-який повільний танець чи вальс – і надихне вашої дитини стати чемпіоном «домашнього фігурного катання». Покажіть йому, як потрібно рухати руками в такт музиці і ковзати по кімнаті. Нехай малюк спробує покататися назад і зробити фігурні вісімки, правда, при цьому вам треба простежити, щоб з ним все було в порядку. Це заняття рекомендується для розвитку мускулатури ніг.

“Наука холодного дня”
Використовуйте холодний день, щоб допомогти дитині стати «вченим-експериментатором», що вивчають ефекти впливу сонячних променів. Дайте малюкові дві баночки – краще пластмасові, але зійдуть і паперові. У кожний з них налийте підфарбовану в різні кольори воду – приблизно півсклянки. Потім порадьте дитині поставити у дворі один стаканчик на сонячній стороні, а інший – у тінь, і щоб він частіше перевіряв, в якому стаканчику вода почне замерзати швидше. Скільки часу буде потрібно кожному стаканчику, щоб вода в ньому замерзла? Замерзає чи вся вода одночасно або є деяка різниця між верхньою частиною стаканчика і дном?
У теплішу погоду ваш маленький експериментатор може зробити зворотний досвід. Накрийте стаканчики з підфарбованою водою пластмасовими кришками і поставте їх у морозильник. Коли вода замерзне, винесіть стаканчики на вулицю – один на сонці, а інший в тінь. Поспостерігайте, як швидко почне танути в них вода.

“Стрибки на сніговій горі”
Коли на вулиці дуже холодно, щоб дитина могла там пострибати, а стрибати вашому непосиді просто необхідно, зробіть «снігові гори» вдома.
Покладіть подушки на підлогу там, де вільніше, щоб дитина не міг поранити себе або поламати що-небудь навколо. Накрийте їх білим простирадлом і оголосите їх особистими сніговими горами вашого малюка. Яким-небудь казковим заклинанням перетворите дитини в сніжного барса, і нехай він пострибає з однієї гори на іншу. Поспостерігайте, скільки часу буде потрібно «рися», щоб зруйнувати гори. Потім нехай він знову побудує .

“Як самому зробити оригінальну листівку”
Не викидайте різдвяні листівки, а збережіть їх до наступного великого снігопаду, коли малюкові краще не вилазити з дому, і використовуйте ці листівки, щоб зайняти дитину.
Він може вирізати сподобалися картинки і наклеїти їх на листок кольорового паперу, щоб потім відправити ці оригінальні листівки родичам. Не менш захоплюючою буде і спроба змалювати картинки з листівок, крім того, ви чи сам малюк можете вирізати з кольорових листівок різні шматочки химерної форми, щоб потім постаратися зібрати їх в первинний малюнок.
Це стане в нагоді для подарунка
Деякі листівки можна чудово використовувати другий раз, перетворивши їх в картки, які ми вкладаємо в подарунки. Відріжте непотрібну частину, а в куточку залишилася картинки проробіть маленький отвір для стрічки, якою зазвичай прив’язується вітальна картка до подарунка. Ви можете обрізати листівку, а дитина зав’язувати стрічку.

“Підстрибування на поролоні”
Коли ви купуєте що-небудь в упаковці з поролону, не викидайте його, або ж купите один або два великих товстих шматка поролону. Як-небудь під настрій дістаньте цей поролон і дайте малюкові пострибати на ньому, краще без взуття, в одних шкарпетках, при цьому зверніть увагу, скільки стрибків дитина зможе сам порахувати. Особливе задоволення малюки отримують, коли стрибають удвох або коли збирається ціла компанія стрибунів.

“Літні сніжки”
Серед наших знайомих є дві дитини з дуже багатою уявою. Взимку ці діти зазвичай роблять сніжки і зберігають їх до літа. Вони формують абсолютно круглі щільні сніжки різного розміру, упаковують їх у поліетиленові мішечки і кладуть на дно морозильної камери. А в один із спекотних літніх днів, коли хто-небудь з хлопців згадає про ці сніжках і принесе їх, вони затівають гру з приємно тануть сніжками.

ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ В РОДИНІ
( Лекція для батьків)
Василь Сухомлинський говорив: «Сім'я - це те первинне середовище, де людина повинна вчитися творити добро».
У родині закладається фундамент особистості зростаючої людини, і в ній же відбувається його розвиток і становлення як громадянина. Виховання дітей – найважливіша область нашого життя. Наші діти – це майбутні громадяни нашої країни і громадяни світу. Як усякий організований процес, сімейне виховання передбачає певну цілеспрямованість, наявність конкретних завдань. Головну мету виховання дітей у родині становить всебічний розвиток особистості, що сполучає в собі духовне багатство, моральну чистоту й фізичну досконалість. Досягнення цієї мети включає здійснення таких завдань, як фізичне, розумове, моральне, трудове, естетичне виховання. . У сімейному вихованні важливе місце займає турбота про здоров'я дитини, її фізична підготовка, загартовування, розвиток сили, спритності, швидкості, витривалості
Батьки повинні багато уваги приділяти моральному вихованню дітей, оскільки в повсякденному житті постійно й неминуче виникають різноманітні проблеми, пов'язані з поводженням, взаєминами між людьми. Саме в родині діти головним чином осягають абетку моральності, засвоюють, що таке добре й що таке погано, учаться проявляти доброзичливість до людей, надавати посильну допомогу. Моральне виховання в родині – це формування любові до рідного краю, своїй Батьківщині, гуманності, почуття товариства, чесності, справедливості, відповідальності. І тут відіграють більшу роль не тільки й не стільки спеціальні бесіди й роз'яснення, скільки організація всього життя дитини .Надзвичайно відповідальне місце в системі сімейного виховання належить трудовому вихованню дітей. З раннього віку дітлахи, як правило, у міру своїх сил і можливостей прагнуть брати участь у домашніх справах, допомагати дорослим, у своїх іграх імітують різні види праці. Важливе завдання батьків - не відбивати в дітей цікавості до трудових занять, заохочувати їх щодо цього, робити всіляке сприяння. Доступні форми самообслуговування, участь в домашній роботі, озброєння дитини різноманітними трудовими вміннями й навичками. Серед конкретних напрямків всебічного розвитку особистості дитини в умовах родини немаловажну роль грає естетичне виховання. Тісно пов'язане з іншими сторонами виховання, воно сприяє прилученню дітей до прекрасного, учить сприймати й цінувати красу в житті, природі, мистецтві, привчає їх творити за законами краси. Сім’я – це основний виховний осередок. В ДНЗ дитина навчається, як жити в суспільстві. Але саме родина вводить дитину в світ соціальних відносин, формує ставлення до оточуючих, певні моральні цінності. Для повноцінного життя дуже важливо, щоб духовні потреби між членами родини були близькими. Батькам потрібно пам’ятати, що виховання – це творчий пошук, який не терпить бездумності та поспішних рішень. Уміння розуміти дитину, її стан і мотиви поведінки дозволяють найбільш правильно визначити відповідний підхід до неї. У будь-яких складних педагогічних ситуаціях батьки повинні рахуватися с почуттями маленької людини, бачити в ній особистість, прагнути до взаєморозуміння, яке побудовано на повазі й довірі справедливості в оцінці вчинків дітей, у своїх вимогах залишатися завжди доброзичливими. Часто кажуть: «Діти – дзеркало батьків» або «Які батьки, такі й діти», «Яблуко не далеко падає від яблуні». Звідси і висновок: все, що ми бачимо в дитині, вона приймає в першу чергу від батьків. Як говорив педагог А.С.Макаренко: «Ваша особиста поведінка – вирішальна. Не думайте, що ви виховуєте дитину тільки тоді, коли з нею розмовляєте, чи повчаєте, чи наказуєте їй. Ви виховуєте її кожної миті свого життя, навіть тоді, коли вас немає вдома. Для виховання потрібно небагато часу, а мудре використання кожної миті».

Правильне сімейне виховання – це той благодатний грунт, на який педагог буде сіяти добре, розумне, вічне.
Багатовіковий досвід виховання дітей у сім'ї дає підстави виділити певні правила, дотримання яких сприятиме оптимізації виховного процесу. Ось деякі з них:
1. Люби свою дитину! Радій її присутності, сприймай її такою, яка вона є, не ображай її, не принижуй, не підривай її упевненості в собі, не піддавай її несправедливому покаранню, не відмовляй їй у твоїй довірі, дай їй підстави любити тебе.
2. Постійно вдавайся до похвали дитини за її правильні вчинки. Цим ти спонукуєш її до активної дії. Пам'ятай: "Боги і діти живуть там, де їх хвалять".
3. Охороняй свою дитину від негативних фізичних і моральних впливів.
4. Створюй у сім'ї моральний затишок. Хай сімейне вогнище буде джерелом спокою, радощів, поваги, справедливості й захищеності.
У Законі України про дошкільну освіту виділена спеціальна стаття, в якій йдеться мова про роль сім’ї у вихованні дитини.
Стаття 8. Роль сім'ї у дошкільній освіті.
1. Сім'я зобов'язана сприяти здобуттю дитиною освіти у дошкільних та інших навчальних закладах або забезпечити дошкільну освіту в сім'ї відповідно до вимог Базового компонента дошкільної освіти. 2. Відвідування дитиною дошкільного навчального закладу не звільняє сім'ю від обов'язку виховувати, розвивати і навчати її в родинному колі. 3. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність перед суспільством і державою за розвиток, виховання і навчання дітей, а також збереження їх життя, здоров'я, людської гідності.
У статті 51 Конституції України говориться «Батьки зобов’язані утримувати дітей до їх повноліття. Повнолітні діти зобов’язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків».
Отже, батьки повинні пам’ятати, що потрібно не тільки утримувати дітей матеріально, але й виховувати духовно.

Особливості спілкування дошкільників

з дорослими та дітьми

Один із провідних параметрів успішної професійної діяльності вихователя - здатність ефективно співпрацювати з колегами та дітьми. Як показав аналіз спілкування педагогів з вихованцями в дошкільних навчальних закладах, вихователі здебільшого вміло й тактовно, зі знанням справи будують свої відносини з дітьми, вміють словом та дією підтримати їх у складних ситуаціях. Однак, на жаль, маємо визнати, що є й такі педагоги, для яких спілкування з вихованцями становить чималі труднощі. Їм ніяк не вдається знайти з ними спільну мову, що часто пов’язано з ігноруванням вікових та індивідуальних особливостей дітей. Причина - брак необхідних психологічних знань.

Пропонуємо розглянути деякі особливості спілкування дошкільнят з однолітками та дорослими, описані в сучасній психологічній літературі. Гадаємо, цей матеріал стане в нагоді під час проведення педагогічних рад, семінарів з проблеми комунікативної діяльності дошкільників.

Вихователі, які працюють з дітьми чотирьох - п’яти років, помічають, що їхні вихованці часто ревниво розпитують у них про успіхи інших дітей, люблять демонструвати власні досягнення й переваги, водночас намагаючись приховати свої помилки і невдачі. Деякі малюки навіть засмучуються, коли дорослий при них заохочує або хвалить іншу дитину і радіють, коли в тої щось не виходить. Чи є цьому пояснення? Так, є. Діти підросли, у них змінилося ставлення до однолітків - воно стало більш зацікавленим. Тож у спілкуванні малюків тепер нерідко звучать нотки змагальності, ревнощів. А це означає, що на зміну байдужості прийшов інтерес. А це, в свою чергу, дає підставу для висновку про якісну перебудову ставлення дитини до однолітка, який стає предметом постійного порівняння із собою. Малюк починає дивитися на себе очима інших.

Висловлювання дітей цього віку так чи інакше пов’язані з їхнім власним „Я”, що включає в себе насамперед інформацію про те, чим дитина володіє і що вона бачить: „ Це - моя лялька”, „У мене сьогодні нова сукня”. Саме за допомогою предметів, якихось речей наші хлопчики й дівчатка намагаються привернути до себе увагу однолітків. Хоча підтримувати тривале спілкування вони здатні тільки з двома - трьома дітьми. Причому контакти зумовлюються не стільки спільною діяльністю, скільки взаємними симпатіями.

Педагоги, які працюють зі старшими дошкільниками, мають знати, що їхні вихованці вже оцінюють партнера по спілкуванню за різноманітними якостями - діловими, особистісними, пізнавальними. Гострий інтерес до однолітків у них виражається у формі активного наслідування, конкурентного ставлення. Дошкільнята починають оцінювати себе з точки зору інших людей, навчаються ніби з боку аналізувати свої дії та приймати рішення, враховуючи можливу реакцію на них партнерів. Діти дедалі частіше намагаються показати одноліткам, що вони вміють робити, пишаючись власними досягненнями. Наприкінці дошкільного віку в багатьох (але не в усіх) дітей складається нова форма спілкування – позаситуативно – ділова. Вони повідомляють одне одного, де були й що бачили, діляться планами чи уподобаннями, розповідають про своїх батьків та друзів, оцінюють якості та вчинки інших, обговорюють події, які відбуваються у них удома, охоче ходять у гості. Діти можуть розмовляти упродовж тривалого часу, не виконуючи при цьому ніяких практичних дій, розповіді точаться навколо тем про живу природу, тварин, предметний і соціальний світи.

Таким чином, протягом дошкільного дитинства, теми, навколо яких відбувається спілкування малюків, змінюються: від повідомлень про те, що „це моє”, „дивись, як я роблю” - до повідомлень „ким я буду, коли виросту” і „що я люблю”.

Організовуючи ігрову діяльність дітей, варто приділяти особливу увагу формуванню їхніх комунікативних умінь, зокрема таких:

- адресувати свої висловлювання одноліткові;

- привертати його увагу до себе;

- спілкуватись у доброзичливій формі;

-переконливо аргументувати свої думки (висловлюючи прохання, оцінки, розпорядження, доручення тощо).

Учені встановили, що майже 50% часу перебування в дошкільному закладі дитина проводить з кимось одним зі своїх друзів, 30-35% - з двома – трьома дітьми, 20% - часу з чотирма і лише 10% - з рештою дітей. Причому вибіркове спілкування яскравіше виражене в дівчаток, ніж у хлопчиків. Їхні ігрові об’єднання стійкіші; дівчатка частіше, ніж хлопчики, орієнтуються на моральні якості партнера. Зміст взаємодії для них важить менше, ніж емоційне забарвлення спілкування. У хлопчиків ігрові об’єднання чисельніші за складом, вища взаємність виборів бажаних партнерів, вони найчастіше обирають тих дітей, які надають перевагу їм, більше орієнтовані на успіхи ровесника в ігровій діяльності.

Розглянемо порівняльну характеристику особливостей спілкування дошкільнят з дорослими та однолітками, представлену в таблиці. Знаючи ці особливості, педагог краще розумітиме, чого очікують діти від спілкування з вихователями, батьками, однолітками, і це, сподіваємося, полегшить його роботу, зробить її ефективнішою.

Особливості спілкування дитини
з дорослими	з однолітками
Дорослий посідає центральне місце у житті дошкільника, тому досвід спілкування з ровесниками постійно переломлюється крізь досвід спілкування з дорослими. Дефіцит цього спілкування призводить до різкого збіднення відносин між дітьми	Якщо запропонувати дитині 5-го року життя вибрати кількох партнерів (однолітків та дорослих) для взаємодії у різних обставинах, вона вибере для гри, розгляду книжок, бесід саме однолітків, у спілкуванні з якими вона матиме можливість перевірити, як засвоїла досвід і настанови дорослих, безпосередньо порівнюючи свою поведінку з діями інших дітей, у суперечках та обговореннях з ними того, що і як слід робити
В ідентичній предметній ситуації загальний рівень спілкування дитини з дорослими вищий за рівень її спілкування з однолітками. Цей результат не залежить від того, чи бере дорослий активну участь у грі, чи займає позицію уважного і доброзичливого, але стороннього спостерігача. Дитина сприймає дорослого як суб’єкт, що має високі моральні якості, моральні переваги, є різносторонньою особистістю	Спілкуючись з ровесниками, діти розмовляють з ними частіше й більше, ніж з дорослими, але винятково у ході справи. Спілкування з рівними партнерами створює сприятливі умови для пізнання дітьми своїх потенцій через вільне виявлення творчого потенціалу за відсутністю обмежувальних регуляцій дорослих
Від дорослого діти чекають допомоги й оцінки, хотіли б залучити його до гри	З однолітками діти вступають у практичну ситуативну взаємодію, під час якої спілкування має другорядну, службову роль
Дошкільнята гостро реагують на оцінки, які дають їм та іншим дітям. Вони радіють будь-якій похвалі дорослого, навіть незнайомого. Збіг думок та оцінок дитини з поглядами дорослих - критерій правильності цих оцінок. Водночас м’яке зауваження дорослого може сприйматися занадто гостро – діти сердяться, сперечаються, можуть навіть заплакати	Під час спілкування з однолітками мовлення дітей більш розгорнуте, лексично багатше, емоційне та спрямоване на партнера, у ньому менше елементів ситуативності. Діти втричі частіше, ніж у спілкуванні з дорослими, вживають прикметники, які передають їхнє етичне та емоційне ставлення до явищ, предметів, людей
Спілкуючись з дорослими, діти дотримуються певних загальноприйнятих норм поведінки, тому експресивно-мімічних проявів, які виражають найрізноманітніші емоційні стани, у них у 9 разів менше, ніж під час спілкування з однолітками. Діти вдвічі частіше приймають та підтримують ініціативу дорослого, але втричі менше схвалюють його. Діти у 10 разів рідше, ніж з приятелями, вступають з ними у конфліктні ситуації. Розмови з дорослими відбуваються приблизно в 1,5 рази рідше, ніж з однолітками	Для взаємодії з однолітками характерна нестандартність та нерегламентованість спілкування, переважання індивідуаль них дій дитини над діями у відповідь партнеру. Багато дій та звертань, які практично відсутні в контактах з дорослими: сперечання, нав’язування своєї волі, вимоги, накази, обмеження. Діти вдаються до несподіваних дій та рухів, подекуди надто розкутих, не заданих ніякими зразками (кривляння, передражнювання)
Завдяки тому, що в процесі спілкування діти пильно вдивляються в обличчя дорослого, вони можуть уловити те, що він сам не усвідомлює або, може, й не помічає. Саме цим пояснюється надзвичайна інтуїція дітей. Як правило, доросла людина, дотримуючись етикету, не свердлить поглядом співрозмовника, тим часом як дитина, дивлячись просто у вічі, робить висновок, найчастіше правильний, про те, що насправді думає і відчуває співрозмовник, особливо в перші десять секунд після знайомства, коли людина ще не знає, як подати себе, тож не криється з тим, що пізніше намагатиметься приховати. Саме в цьому полягає цінність першого враження	Діти ставляться до однолітка як до суб’єкта, ревниво, прискіпливо спостерігають за його діями, постійно оцінюють їх, часто критикують. Водночас мало цікавляться ним самим, не можуть чітко відтворити його портретні риси, не дуже переймаються душевним станом партнера, не цікавляться важливими обставинами його життя, хоча чутливо сприймають усі ці нюанси у ставленні ровесників особисто до них. Готовність виконати розпорядження, доручення однолітка, відповісти на його запитання, виразити співчуття в два рази вищі у відповідь на доброзичливе звертання, ніж на різке й авторитарне
Інтенсивніше спілкуються з дорослими дівчатка та молодші дошкільнята	Хлопчики та старші дошкільники частіше спілкуються з однолітками
Діти з дорослими найчастіше контактують за допомогою поглядів	З однолітками використовують практично дійові операції
У приміщенні діти 4-5 років частіше спілкуються з дорослими	На відкритому повітрі віддають перевагу спілкуванню з іншими дітьми
Якщо дитина виховується в сім’ї одна, вона надає перевагу спілкуванню з дорослими	Діти, які мають старших братів і сестер, більше спілкуються з іншими дітьми
Мотиви спілкування
Потреба в доброзичливій увазі; в співробітництві; в повазі; у взаєморозумінні та співпереживанні	Потреба у враженнях; в активній діяльності;

Блог вихователя КЗ"Пільнянського ліцею" Комих Лілії Миколаївни

Страницы

На допомогу батькам

БАТЬКИ ТА ПЕДАГОГИ - ЦЕ ЖИВИЙ

ОРГАНІЗМ, ОБ'ЄДНАНИЙ СПІЛЬНОЮ

МЕТОЮ, ГУМАННИМИ СТОСУНКАМИ ТА

ВИСОКОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ.

БАТЬКИ І ДІТИ

МЕТОДИЧНА РОБОТА З ОСНОВ БЕЗПЕКИ

ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ

ПАМ’ЯТКА

з попередження дорожньо- транспортного травматизму серед дітей дошкільного віку

ПАМ'ЯТКА ДЛЯ БАТЬКІВ

із забезпечення особистої безпеки дітей дошкільного віку

ПАМ’ЯТКА

з попередження пожежі від дитячих пустощів з вогнем

Адаптація

"Зимові ігри та розваги"

На допомогу батькам

Особливості спілкування дитини

Немає коментарів:

Дописати коментар